• Про Watcher
  • Реклама
  • Статистика Уанету
  • Повідомити новину
  • Соцмедіа для Журналістів
про інтернет бізнес та маркетинг в соціальних медіа
  • Соціальні Медіа
    • Facebook
    • Twitter
    • ВКонтакте
    • Блогосфера
    • Новини Соціальних Медіа
  • Бізнес
    • Інвестори
    • Бізнесновини
    • Держава
    • Реклама і Маркетинг
    • Стартапи
  • Mobile
    • Android
    • iPhone
    • Nokia
    • Windows Mobile
    • Мобільні новини
  • Google
    • Gmail
    • YouTube
    • Новини Google
    • Пошук Google
  • Яндекс
    • Новини Яндекса
    • Яндекс.Карти
    • Яндекс.Пошук
  • Технології
    • Інтернет
    • Гаджети
    • Новини технологій
    • Телеком
  • HowTo
  • Політики в інтернеті
    • Закордоном
    • Українські політики
  • Розваги і Медіа
    • Ігри
    • Вірусне відео
    • Знаменитості
    • Медіа
  • Різне
    • Анонси
    • Гумор
    • Дайджест
    • Дизайн і програмування
    • Люди
    • Останні статті

Максим Саваневський · 29 Липня 2009

Вся правда про Твітер Яценюка: інтерв’ю з автором @yatsenyuk

Tweet
Tweet

Думаю, що більшості читачів Watcher’a відома ситуація, що склалась навколо Твітера Яценюка. Екаунт @yatsenyuk майже півроку жив своїм, незалежним від штабу життям. Багато хто вірив, що сам Арсеній Яценюк його і веде, інші єхидно посміхались, треті, скептики, постійно вимагали якихось підтверджень автентичності. Але протягом усього цього часу екаунт існував, розвивався і навіть став найавторитетнішим твітер-екаунтом на пострадянському просторі (мова йде не про кількість фоловерів, а саме про авторитетність)

Хто веде екаунт? Це питання цікавило багатьох. Стаття-розслідування на Українській Правді ще більше заплутала ситуацію, оскільки не дала прямої відповіді – чи вів сам Яценюк цей екаунт раніше, чи це робив хтось з його помічників, або, можливо, автором є людина, яка немає жодного відношення до Арсенія Яценюка.

В дечому сумбурна реакція штабу Яценюка на Твітер тільки більше заплутувала ситуацію. Про свої спроби з’ясувати безпосерденьо в прес-службі, чи веде Яценюк Твітер, розповідав головний редактор Телекритики Отар Довженко. Погодьтесь, якщо прес-секретар кандидата в президенти не може відповісти головному редактору провідного галузевого видання, чи веде його шеф Твітер, про який вже кілька днів шумлять ЗМІ, то це звучить якось дивно.

Масла у вогонь підливав і сам Яценюк. Наприклад, в Івано-Франківську він підтвердив журналістам, що веде Твітер.

В українській навколоінтернетній тусовці не так вже й багато людей, які могли б вести екаунт псевдо-Яценюка. Пошуки всередині товариства, хто ж саме цим займається, активізувалися десь у квітні, але так само не закінчились нічим. Хоча були й такі, що не впустили нагоди пропіаритись на темі і проголошували себе авторами Твітера Яценюка. Як це не дивно, багато народу вірили.

Внутрішня цікавість розбирала і мене. Я навіть робив деякі спроби щодо технічної ідентифікації ІР адреси Автора, але він виявився не новачком в цій сфері, то ж не зробив лишніх кліків, які могли видати його приватність.

Та як це не дивно, домовитись про інтерв‘ю вдалось досить швидко найпростішим шляхом – я надіслав e-mail на адресу вказану в профайлі екаунта. Кілька днів листувань – і voila! Результат перед вашими очима.

Єдине, чого мені не вдалось зробити – переконати його відкрити всі карти. Тому в інтерв‘ю ви не побачите його справжніх прізвища та імені. Така була умова інтерв’ю.

Для тих, хто сумнівається в реальності особи, Автор погодився розмістити лінк на статтю в своєму Твітері одразу після виходу інтерв‘ю.

Upd.: підтвердження автора в себе в Твітері

– Як давно ти користуєшся Твітером? І чи є в тебе особистий екаунт?

Так, окрім @yatsenyuk в мене є ще один екаунт – приватний. Сам Твітер я відкрив для себе на початку року. Сервіс мені одразу сподобався. Я вже тоді знав, що за ним майбутнє. Наприкінці 2008 року прочитав статтю в «The New York Times» про передвиборну кампанію Обами. Зрозумів, що рано чи пізно навіть українські політики почнуть ним користуватись.

– І тобі спало на думку відкрити Твітер Яценюка?

Так.

– Чому саме Яценюка?

Для мене, та й не тільки для мене, Яценюк був таким собі українським Обамою – іншим, кращим, новим. Пригадай, які в українському інтернет середовищі були очікування на хвилі успіхів Обами. А зі всіх кандидатів, хто має рейтинг більшим за статистичну похибку, лише Яценюк міг претендувати на роль «президента інтернету», всі інші – застарі морально. Хоча це й не новина вже, але ні Янукович, ні Тимошенко, ні Ющенко, ні Литвин, ні Симоненко не є людьми, яких я можу собі уявити з лептопом на колінах.

Так що реєстрація екаунта саме Яценюка була наперед визначена самим Яценюком.

– Я не зовсім розумію, в чому була твоя мотивація. Для чого ти реєстрував екаунт?

Це смішно згадувати, але десь в душі я вірив, що Яценюк вже користується Твітером. Тому зробив кілька складних пошукових запитів, і пересвідчившись, що Яценюком тут і не пахне, завів найпростіший варіант @yatsenyuk.

– Відсутність Яценюка розчарувала?

Та ні, скоріше обрадувала – мені вдалось випередити кіберсквотерів і зарезервувати за собою екаунт.

– Що збирався робити далі?

Планів ніяких не було. Вставив в профайл фото Яценюка, написав перше повідомлення «Починаю готуватись до виборів» та й забув про нього. Якщо б хтось з людей Яценюка до мене звернувся – я б не вагаючись віддав екаунт.

Але за кілька тижнів натрапив на сайт Фронту Змін, і був шокований (читайте також огляд Watcher’a про сайт ФЗ). Допотопність як дизайну, так і наповнення прямо вказувала на те, що Твітером тут ще не швидко будуть займатись, і чи взагалі будуть.

На думку спала ідея кілька днів активно попрацювати, щоб привернути до екаунту увагу зацікавленого середовища. Я написав про те, що «продовжую набір команди для роботи з інтернетом на виборах» і почав масово додавати собі в друзі українців, що зареєстровані в Твітері.

Розрахунок був на те, що цей процес підштовхне обговорення. Хтось почне доводити, що це фейк, хтось, можливо, навпаки – повірить. Така собі безневинна гра. Ну а загальний шум приверне увагу до екаунта, і прес-служба Фронту Змін попросить віддати екаунт або ж закрити.

– І як відреагував штаб на появу твітера Яценюка?

Ніяк. Штаб взагалі ніяк не відреагував. Хоча моє мило було вказане в профайлі. Взагалі скажу так. У мене був один єдиний контакт зі штабом чи людьми, які представлялися працівниками штабу. Це був лист, який мені надіслали одразу після скандалу з Фокусом.

– Про Фокус ми ще поговоримо. А в тебе не виникало бажання самому вийти на штаб?

Якщо їм це не потрібно, то для чого мені нав‘язуватись?

– Ну, скажімо, щоб заробити.

На той момент екаунт був голим, він нічого не вартий був. Тому ніяких думок про продаж не виникало. Просто віддав би.

– ОК. А як відреагували українські твітеряни на твою активізацію? Повірили?

Насправді віра в те, що Арсеній Петрович може вести особисто Твітер була настільки великою, що доводити нічого не треба було – одразу з‘явилась велика група тих, хто сприйняв Твітер Яценюка як доконаний факт.

Не зважаючи на малочисельність українських користувачів Твітера (watcher: на початку року біля 2 тис.), поява мого екаунта зробила певний фурор, і обговорень щодо справжності чи фейковості екаунта не бракувало.

Перша невдача наздогнала мене наступного дня. Я додав собі в друзі кілька сотень людей протягом одного дня – на це миттєво відреагували в самому Твітері – забанили екаунт і я втратив до нього доступ.

Але ця несподівана невдача принесла вже наступного дня приємний сюрприз. Я написав листа в Твітер, щоб мені розблокували екаунт. Тим часом народ обсмоктував новину про те, що екаунт закрили. З’явились одразу розумники, які “все знають”. Вони всім пояснювали, що закрили екаунт, бо це фейк – нібито штаб звернувся в Твітер, і ті пішли назустріч.

Наступного дня отримую листа від адміністрації Твітера – ура! Розблокували екаунт. Виявилося, це в них такий автоматичний захист від спамерів. Я не довго думаючи написав повідомлення. Мовляв, через чийсь злий жарт довелось доводити службі підтримки Твітера свою автентичність.

Новину одразу рознесли по Твітеру і до мене повалились сотні нових прихильників, які з завзяттям переконували вже інших в тому, що це справді екаунт Яценюка.

– Не відчував якогось дискомфорту через те, що вводиш людей в оману?

Для мене це була всього лиш гра. Це інтернет і тут свої правила. Ти їх або дотримуєшся, або ні. Я не розумію, як тверезомисляча людина могла повірити, що екаунт належить Яценюку. Хоча… (Сміється)

– А чому б і не повірити, якщо штаб ніяк не реагує, спростувань немає.

Ну так… Але ж і на офіційному сайті не було жодного лінку на цей екаунт.

– Отже, ти відчув підтримку прихильників та напівлегалізувався. Що змінилось?

Перше – в середині лютого я вирішив для себе серйозніше підходити до проекту, бо тоді стало ясно – він затягується не на один день. Вирішив, що буду робити все так, аби не зашкодити самому Яценюку.

– Як саме не зашкодити?

Ну, скажімо, висловлювання з резонансних тем – я намагався зробити їх максимально нейтральними. Коротше, я не хотів зробити з Твітера карикатуру чи пародію. Все мало бути серйозно.

– Стати Яценюком.

Ага! Смішно, але це відчуття в мене інколи й самого виникало. Я почав ретельно відслідковувати події, повязані з Арсенієм Петровичем. Прочитав його біографію, передивився в неті все можливе відео, де була його пряма мова. Намагався перебрати його стилістику. Я хотів показати, що він нормальна людина. З емоціями, звичками, характером, гумором. Намагався підбирати тематику повідомлень – щоб стимулювати людей до обговорення.

Стилістика – це було найважче. Необхідно було не просто писати повідомлення, треба було, щоб ці повідомлення стилістично відповідали уявленням людей, про те, як би їх писав Яценюк. Заходячи в Твітер – я кожного разу намагався уявити себе Яценюком і мислити як він, відповідати як він.

– Роздвоєння особистості не було?

Бог милував.

– Ти сам ніколи не перетинався з Яценюком?

Ні

– А з кимось з його оточення?

Я перетинався по своїй основній роботі з деякими людьми, які нібито десь колись якось пов’язані з Яценюком. Але зараз навколо Яценюка така каша, що я не впевнений, кого з них можна по-справжньому вважати його оточенням.

– Звідки черпав теми для матеріалів? Вигадував?

Спершу майже все вигадував. Потім почав міксувати з офіційною інформацією з сайту Фронту Змін, новин Української правди, інших джерел.

– А конфіденційну інформацію не з офіційних джерел вдавалось отримати?

Бувало. Наприклад про деякі поїздки Яценюка в регіони я дізнавався від працівників тих регіонів ще за кілька днів до появи інформації на офіційному сайті. Була така можливість.

Інколи вдавалось отримати ексклюзив, але не завжди була можливість її використати.

– Наприклад?

Ну от, як приклад. Дізнався, що Арсеній Петрович замислюється про придбання сімейного «будинку на колесах» фірми Adria. Знаєш, популярні такі в США.

– І звідки така інформація?

Ой, та в наш час інформація сама приходить. Тут складніше зрозуміти, що тобі дійсно потрібно. Ніколи не займався спеціально пошуком.

– А взагалі не страшно було вести Твітер?

Не бачу жодної причини. От смішно – да, було.

– Що саме?

Та всяке було. Наприклад, незважаючи на беззаперечні докази (сміється), дехто продовжував наполягати, що екаунт Яценюка несправжній. І одночасно ті ж самі люди надислали мені імейлом свої презентації та проекти. Або інше, що зараз пригадалось, – була якась група геїв і лесбійок, які постійно надсилали запрошення на їхні події. Це чомусь піднімало настрій, тому я їх не банив.

– Люди часто писали на імейл, який ти вказував у Твітері?

Весь час. Бували дні, коли таких листів приходило з десяток.

– І що ти з ними робив?

Якщо в людей була конкретна пропозиція чи запит – казав, щоб звертались безпосередньо в штаб. Для таких навіть був спеціальний шаблон розроблений – подяка за лист та прохання звертатись до штабу. Було багато людей, які намагались влаштуватись на роботу до мене, тобто до Яценюка. Було чимало листів про зловживання керівництва Фронту Змін в областях. Там такі речі розповідали люди, що аж важко повірити. Але я розумію, що такі звернення могли бути і провокаціями, боротьба за контроль над обласними осередками ФЗ. Зрештою і їм я теж пропонував звертатись до штабу. Да-да, в штаб, всі в штаб. (Сміється)

– А були позитивні відгуки від людей, яким після звернення в штаб вдавалось вирішити їх проблеми?

Ні. Такого не було. Але я не дуже то й вірю в те, що там взагалі читали ті листи. Заради експерименту я написав в штаб з інтервалом в 2 тижні 3 різні листи, на які вони просто не мали права не відреагувати. Це було в квітні. Досі не отримав відповіді.

– Як ти відреагував на появи деяких людей, які заявляли, що це вони ведуть Твітер Яценюка

Ти про McDavida?

– Я чув принаймні про трьох людей, які прямо заявляли або натякали на своє авторство

Такі люди лише посилювали атмосферу таємниці навколо проекту. І додають популярності самому екаунту. Конспірологія – наше всьо. Тому принагідно дякую їм за допомогу. Хоча, очевидно, й вони отримали свій бонус – покупались в променях слави.

– Повернемося до ситуації з Фокусом. Чому ти написав про судовий позов?

Ні для кого не секрет, що фотоколаж зробив Вова Петров, який офіційно працює в штабі Яценюка і керує інтернет напрямком. Він ще до появи фотоколажу у Фокусі – виклав його в себе в ЖЖ. Я був впевнений, що штаб почне розкручувати цю тему. Фотоколаж у Фокусі, де Яценюк зображений таким собі мачо – грав на руку Арсенію Петровичу.

Я подумав, що можна було б написати в Твітері про бажання судитись з журналом. Суть позову – про захист честі прем‘єр-міністра України. Це нормальна практика в багатьох країнах. Яценюк захищав би не себе чи Тимошенко, а прем‘єр міністра, як офіційну особу держави. Думаю, що поява такого колажу в російській пресі однозначно б викликала ноту протесту з боку українського МЗС саме через зображення фото прем‘єр-міністра.

Тому мій наступний крок передбачав повідомлення про зміст судового позову.

– Але ти його не написав.

Не встиг. Та й потреби вже не було. За дві години після запису в Твітері щодо суду про це повідомили кілька десятків українських інтернет ЗМІ, деякі російські. Увечері вийшов сюжет на СТБ. Фотоколаж цей тепер був скрізь.

– Ти був задоволений?

Звісно задоволений. Масштаби мене вразили. Я все чекав, коли ж нарешті з‘явиться повідомлення прес-служби про те, що екаунт @yatsenyuk не має жодного відношення до Яценюка. А вони наступного дня опублікували повідомлення, що Арсеній Яценюк не подає позов до суду.

– І жодного слова про його Твітер

Так, жодного спростування про сам Твітер. Вони ніби самі хотіли остаточно легітимізувати екаунт! І з того дня багато ЗМІ почали постійно моніторити екаунт.

Як це не парадоксально, але повідомлення прес-служби на офіційному сайті Фронту Змін про те, що Яценюк не подає позов до суду майже ніхто не помітив.

А от моє повідомлення наступного дня в Твітері про те, що «ми з командою порадились, і вирішили не подавати позов» – знову процитували десятки ЗМІ.

– Не було спокуси якось це використати в приватних цілях?

Та ні. Ситуація лише зіпсувала мені настрій.

– Чому?

Уяви собі – в тебе в голові такий світлий ідеальний образ політика. Ти віриш в нього, думаєш, що от, нарешті, щось буде інакше. А виявляється, що там така ж ж..па, як і у всіх. Я навіть подумав тут якось, що штаб Тимошенко чи Януковича, не зважаючи на їхню віддаленість від інтернету, ніколи не зробив би таких ідіотських кроків.

– Ну це помилки прес-служби, людей, які відповідають за інтернет-комунікації. Сам Яценюк до цього непричетний.

Якщо він не може підібрати собі адекватних людей на цьому рівні, то хто ж в нього буде працювати, якщо він раптом стане президентом України.

– Отже, штаб так і не вийшов з тобою на зв’язок.

Був якийсь незрозумілий лист від людини, яка назвала себе представником штабу. Там в досить грубій та агресивній формі вимагали віддати екаунт @yatsenyuk. Інакше – кирдик. Генії переговорного процесу.

– А що ти хотів побачит в листі? Пропозицію про мільйон доларів?

Можна було написати нормальний лист. Давайте зустрінемось. Необхідно владнати ситуацію. Та будь-що, але аж ніяк не наїжджати відразу. На цьому наше спілкування завершилося.

– Ти на початку казав, що екаунт нічого не вартий був. А коли він отримав таку скандальну славу, були пропозиції продати?

Двічі звертались. Один раз просили назвати суму, інший раз відразу пропонували гроші.

– Скільки?

2000 доларів.

– А ти сам у скільки оцінюєш?

Оскільки зараз це найавторитетніший Твітер у всьому СНД, то за десятку я б продав. В цього екаунта досить високий Page Rank – а це важливий показник. Ну і більшість посилань на нього з сайтів, що мають політичну тематику – це теж важливо.

– Тебе морально-етична сторона можливого продажу такого екаунту не турбує?

Я за життя надивився вже достатньо морально-етичної сторони політичних штабів. Тому моралізаторство в даному випадку є лишнім.

– Що далі плануєш робити з екаунтом?

Ще не вирішив. Але є ідеї, як його можна використати під час виборів.

– Так всі ж вже знають, що Яценюк не має ніякого відношення до екаунту

Проекти не будуть ніяким чином спиратись на Яценюка. До того ж у Твітері можна досить просто змінити назву екаунта. Тому є поле для маневрів.

– Як змінився Твітер в Україні за останні пів року? І чи відчуваєш, що в цьому процесі ти теж зіграв певну роль?

Так, непевно. Зростання кількості українських користувачів Твітера за пів року в 5 разів – я людина скромна, але чому б не приписати і собі це як заслугу? Але їх все рівно поки що дуже мало – всього 9 тисяч. Навіть журналісти, які в своїх новинах робили посилання на екаунт @yatsenyuk – в своїй більшості не мають зеленого поняття, що таке Твітер. Є куди рости, і є куди розвиватись.

– Чи буде Твітер активно використовуватись на цих президентських виборах?

Якщо аудиторія не зросте хоча б до 30-40 тис. – думаю, що ні. Але темпи росту високі, то ж в жовтні ми можемо мати 20-25 тис. українців, що сидять в Твітері.

– Сам у виборах братимеш участь?

Схожу, проголосую.

– Я про роботу

Вже в цьому процесі.

– На когось працюєш?

No comments

– Тоді останнє запитання – думаю, що у читачів, а в першу чергу твітерян, буде немало інших запитань до тебе. Ти готовий на них відповідати тут чи в себе в Твітері?

В Твітері буду відповідати в межах своїх часових можливостей.

++++++++++++++

Інші статті на тему використання інтернету в політиці:
– Як Обама зробив це
– Яценюк 3.0: руйнування міфів
– Інтернетизація революцій
– Про дурні помилки українських політиків в інтернеті –
– Web video: дебют Тимошенко
– Сайт Інни Богословської. Ну для чого їй сайт?
– Український політичний веб. Гриценко
– Український політичний веб. Яценюк

Читати більше про: Twitter, yatsenyuk, вибори, політика, президентські вибори, Твітер

Максим Саваневський
Керуючий партнер PlusOne DA. Засновник Watcher.

Максим Саваневський на зв'язку

Блог автора Twitter Facebook LiveJournal

Також читайте:
  • Twitter збільшив ліміт знаків у повідомленнях з 140 до 280

    Twitter збільшив ліміт знаків у повідомленнях з 140 до 280

  • Google знайшов факти широкомасштабного втручання Росії у вибори в США через його рекламні інструменти

    Google знайшов факти широкомасштабного втручання Росії у вибори в США через його рекламні інструменти

  • Цукерберг зробив відео-звернення з приводу використання Росією Facebook для втручання у вибори

    Цукерберг зробив відео-звернення з приводу використання Росією Facebook для втручання у вибори

  • До Дня кримськотатарського прапору Twitter верифікував офіційний екаунт Криму

    До Дня кримськотатарського прапору Twitter верифікував офіційний екаунт Криму



←  Older Comments
 →
  • 2MuchFake

    не вірте все на цій сторінці фейкове, навіть коментарі, вже нічому не можна вірити

  • Pingback: .lj: Бурлєніє говн. « Нотатки Українського Імперіяліста™()

  • Павло

    в ідеї, що автор брав інтервю в самого себе, щось є. надто злагоджені відповіді і запитання. в справжніх інтервю таке рідко трапляється. цікаво, спілкування відбувалося он-лайн?

  • Rumbagod

    Більшість інтервью докорінно переписуються журналістами або прес-службами – інакше їх просто неможливо було б читати. Думаю це добряче причесана версія.

  • Павло

    от і в мене таке відчуття. але навіщо причесувати таке партизанське інтервю??? це ж кінах який небудь його давав.

  • Pingback: Дайджест 31.07.09: Лже-Яценюк, корпоративные блоги, покупка сайтов, PM Labs, веб-школа, Яндекс.Фотки. :WebStream.com.ua()

  • Pingback: Як Тігіпко використовує інтернет в президентській кампанії. Сайт Сергія Тігіпка | Watcher()

  • Pingback: Украинские политики так и не научились пользоваться интернетом для выборов - Послезавтра()

  • Pingback: У Яценюка вкрали всі його блоги | Watcher()

  • Pingback: Чому Квіту варто стати блоґером? « KMA Insider—всі новини Могилянки()

  • Pingback: Тимошенко першою серед українців отримала «verified екаунт» | Watcher()

  • Pingback: Тимошенко першою серед українських політиків отримала «verified екаунт» | Про все()

←  Older Comments
 →

Отримувати новини електронною поштою


Реклама реклама

Маєш новину? Повідом нам

Позначки

Android apple Facebook gmail Google Google+ google maps Inmind Instagram iPad iphone livejournal mail.ru microsoft Twitter uastat video vkontakte YouTube Євромайдан Блоги Київстар Одноклассники Приватбанк СБУ США Твітер Яндекс безпека вибори додатки дослідження пошук рейтинг реклама росія соціальні мережі статистика уанет україна хакери ігри інтернет інтернет реклама інфографіка
© Всі права застережено.
NIC.UA