Вже не вперше соціальні меді проявляють себе активно саме в критичних ситуаціях. Цього разу про нові медіа, як потужного конкурента традиційним медіа заговорили в зв‘язку з висвітленням терористичних атак, що відбулись кілька днів тому в індійському Мумбаї.
Першим, хто повідомив про захоплення заручників та стрілянину на вулицях міста стало аж ніяк не телебачення, а Twitter. Цей мікроблогінговий сервіс випереджав за оперативністю навіть CNN та BBC, які визнали цей факт.
Чимало повідомлень в Твітер передавались через SMS, що суттєво підвищує оперативність повідомлень одразу з місця подій.
Сайти BBC та CNN ставили прямі лінки на людей, що оперативно оновлювали свої Твітери інформацією в Мумбаї.
Серед користувачів Twitter виявилось п’ять-шість чоловік, які або утримувалися терористами в готелях або знаходилися поблизу цих готелів. В одному з твітів відвідувач готелю “Дюпрі” повідомив, що “терористи вимагають від рецепції готелю інформацію про кімнати, в яких проживають громадяни США, а потім кладуть заручників на підлогу”.
Індійські блогери в прямому ефірі передавали імена загиблих і поранених, а також повідомляли для донорів адреси лікарень, де закінчувалися запаси крові для переливання.
Активно використовувався як репортажна платформа фотохостинг Flickr. Наприклад, фотограф Вінукумар Ранданатан завантажив на Flickr понад дві сотні фотографій того, що відбувається в місті. Ці фотографії потім активно використовувались як локальними, так і міжнародними медіакомпаніями (в т.ч. й CNN).
Мумбайські блогери перетворили свою локальну блогплатформу Metblogs на новинарний ресурс, який агрегував найцікавіші твіти.
Блог Mumbai Help допомагав знайти близьких та рідних. Новини збирали також на професійному сайті Ground Report та сайті соціальних новин (які наповнювали самі користувачі) – NowPublic.
У Вікіпедії оперативно з‘явився окремий розділ присвячений мумбайським терактам. На Google Maps створена карта з переліком місць, що так чи інакше постраждали під час атаки терористів.
Та треба розуміти про те, що громадянська журналістика має окрім позитивних, також й негативну сторону в ситуації з терористами. Адже терористи також можуть читати Твітер і розуміти, що відбувається навколо захоплених ними будівель.
Цікаво, що індійська влада намагалась закликати “народних журналістів” припинити писати в Твітері з метою уникнення розкриття підготовки спецслужб до операцій знешкодження терористів:
“Indian government asks for live Twitter updates from Mumbai to cease immediately. ALL LIVE UPDATES – PLEASE STOP TWEETING.”
Також треба мати на увазі й той факт, що не всі повідомлення від громадянських журналістів відповідають дійсності – і це одна з найбільших вад такого типу журналістики. Люди полюбляють перебільшувати факти, приховувати факти, видавати бажане за дійсне. Наприклад, в деяких повідомленнях з Мумбаї йшлося про жертви понад 1000 чоловік, хоча як виявилось пізніше, ці цифри були значно меншими.
Ну і ще один важливий момент – успіх висвітлення терористичної операції в Мумбаї соціальними медіа був досягнутий багато в чому завдяки англійській мові, якою велась переважна більшість твітів, блогів, новинарних сайтів.
Бонус до цієї статті – цікавий матеріал про те, як можна використовувати Твітер як піарінструмент – “Introducing MicroPR, A PR Resource for Journalists, Analysts and Bloggers on Twitter”.
Якщо користуєтесь Твітером, буду радий побачити вас серед моїх фоловерів.
Pingback: Твітеризація революції. Як нові медіа допомагають громадянській журналістиці | Watcher()
Pingback: Твітеризація революції. Як нові медіа допомагають громадянській журналістиці | Watcher()