Пропонуємо вашій увазі матеріал Юрія Опоки з майстер-класу Юлії МакҐаффі, головного редактора Корреспондент.нет. Юля розповіла багато цікавого про внутрішнє життя сайту, про опанування мобільних пристроїв, блогів і «Вконтакті», соціальну стратегію видання та безславну роботу news junkie.

Юлія МакҐаффі вступила на факультет журналістики лише з другого разу, й незабаром перевелась на заочне відділення. Тепер вона очолює один із найвідвідуваніших новинних сайтів України, який щодня читає понад триста тисяч людей. Про еволюцію «Кореспондента», плани його подальшого розвитку та особливості роботи в новинному онлайн-виданні Юлія розповіла студентам і гостям Школи журналістики Українського католицького університету у Львові.

Відеозапис майстер-класу дивіться тут.

На «Кореспонденті» Юлія працює від часу його заснування у 2000 році, коли їй запропонували очолити міжнародний відділ редакції. «Нас було п’ятеро. Я була міжнародним редактором, Дарка Чепак – нинішня прес-секретар Віктора Януковича – редактором розілу “Україна”. Був головний редактор Олег Лисенко і ще двоє редакторів. Спираючись на попередній досвід роботи у ЗМІ, ми почали робити новинний сайт. Абсолютно не уявляючи, як і що будемо робити», – згадує Юлія, яка, перш ніж долучитись до команди «Кореспондент.нет», працювала на радіо.

Засновник видання, американець Джед Санден, розглядав «Кореспондент.нет» як суто комерційний проект і в роботу редакції не втручався. Як і було заплановано від початку, незабаром сайт вийшов на самоокупність, а за пару років почав приносити прибуток. «Попри те, що нещодавно в нашого видання змінилися власники, нам дуже пощастило, – каже Юлія МакҐаффі. – Невтручання акціонерів у роботу редакції залишається на тому ж рівні. Ми з Віталієм Сичем, головним редактором журналу “Корреспондент”, жартуємо, що ми – священні корови, й нас ніхто не рухає. Якщо ж хтось телефонує комусь із акціонерів і просить на нас уплинути, він відповідає: є головні редактори, дзвоніть їм і з ними розбирайтесь».

Триста новин у режимі 24/7

«Кореспондент.нет» запустився офіційно 1 вересня 2000 року. За тих часів відвідуваність видання становила пару тисяч людей на день, і в єдиному на той час рейтингу онлайн-ресурсів воно змагалося за двадцяте місце з сайтом журналу «Полювання і риболовля».

«Спочатку, – згадує Юлія МакҐаффі, – структура була простою як інфузорія туфелька. Сайт був схожий на одноклітинний організм, потім на кілька сполучених молекул, а вже останні шість-сім років став досить великою контентною структурою, що складається з багатьох елементів. До новин додались розділи “Фото”, “Відео”, сервіс “Я – кореспондент”, паралельно ми запустили блоги. Тепер публікуємо близько трьох сотень новин щодня».

Зараз у редакції сайту працює тридцять шість осіб, із них двадцять шість наповнюють російськомовну версію. Серед них двоє відеоредакторів, блог-редактор і фотограф. Перекладачі намагаються наповнювати україномовну версію в режимі реального часу, а нічні редактори забезпечують цілодобову публікацію новин. Є в команді також спеціаліст із пошукової оптимізації (SEO) та редактор соціальних мереж. «Інтернет динамічний та часом непередбачуваний. Усе змінюється й розвивається, й ми навіть не можемо уявити, який редактор у нас буде за пару років», – коментує Юлія МакҐаффі.

Розділом блогів на «Кореспонденті» якийсь час займались за залишковим принципом. Та чотири роки тому стало ясно, що потрібні зміни. На той час «Українська правда» вже досить успішно використовувала свою блог-платформу; до того ж, побувавши в редакціях чеських видань, Юлія пересвідчилась, що там блог-редакторами працюють досвідчені й знані журналісти. За умови, що блогами займатиметься фаховий редактор, вони можуть бути цікавим контентом і дати чудову відвідуваність.

«Ми не запрошували відомого журналіста, але знайшли людину, яка добре орієнтувалась в українських ЗМІ. Це наша колега, яка була прес-секретарем жіночого руху FEMEN. Вона не брала участі в акціях, тільки писала про них, але в певний момент напруга і фактор цицьок їй набридли, й захотілось серйознішої роботи. Ми запропонували їй займатися блогами. Їх переробили, реструктурували, й почалося шалене зростання – 200-250 відсотків», – розповідає Юлія.

Блоги на «Кореспонденті» поділяються на чотири категорії, й одна з них загальнодоступна – зареєструватись і вести свій блог може кожен. З огляду на величезний обсяг контенту, премодерація блогових дописів неможлива – доводиться переглядати їх уже після публікації. Редакція може вибрати цікавий допис і поставити його на головній сторінці, що забезпечить йому величезну аудиторію, навіть якщо автор не є відомою людиною. «Коли редакція “Української правди” начебто вирішила закрити блог Олександра Чаленка, він зв’язався зі мною й запитав, чи може завести блог на нашому сайті. Я відповіла, що не можу гарантувати його дописам пріоритетності, а зареєструватись у нас може кожен», – каже Юлія МакҐаффі.

Go social, Go visual, Go mobile

«На мій погляд, нові медіа діляться вже на традиційні (сайти) та нові нові медіа (соцмережі, відеосервіси тощо)», – каже головний редактор «Кореспондент.нет». Видання одним із перших на українському ринку розробило власний додаток для iPhone та інших мобільних пристроїв. Такий додаток, за словами Юлії, не повинен бути недорозвиненою версією сайту, а натомість має пропонувати щось додаткове.

Втім, нещодавно редакція вирішила замість окремих додатків розробити responsive design – дизайн, придатний для перегляду на будь-якиих пристроях. «Спершу це вимагає великих затрат часу, сил і коштів, – розповідає Юлія МакҐаффі. – Але потім ми матимемо версію сайтів для всіх мобільних пристроїв. Це гарантує нам незалежність, доступ до статистики й вільне оперування нашим контентом. Мобільний трафік зараз дуже важливий. Я чула прогноз, що користування інтернетом із мобільних пристров у найближчі роки зросте у вісімнадцять разів. Наша стратегія – go social, go visual, go mobile».

Змінити дизайн «Кореспондент.нет» має намір у вересні, на свій тринадцятий День Народження. Остання радикальна зміна вигляду сайту відбулась 2008-го. Теперішній дизайн, за словами Юлії, зручний і звичний для всіх, проте він «морально застарів». Яким буде новий дизайн – «військова таємниця», спершу каже головний редактор, але все ж погоджується розкрити деякі подробиці: «Трохи збільшиться розмір головної фотографії. Але стрічка новин для нас – пріоритет. Нам важливо, щоб люди йшли далі “першого екрану”, адже внизу є ще багато цікавого. Кількість візуальних елементів буде зростати».

Якщо ілюстрацій побільшає, звідки «Кореспондент» братиме якісні фото? «Зараз ми підписані на фотострічки двох світових агентств – Reuters та Associated Press, які майже повністю задовільняють наші потреби в зарубіжних фото. Ми можемо використовувати близько двох тисяч їхніх фото на місяць, і цього вистачає. Крім того, маємо великий власний фотобанк та штатного фотографа», – каже Юлія, наголошуючи, що авторські права на фото в її редакції шанують.

Завжди соціальні

Редакції сучасного онлайн-видання, каже Юлія МакҐаффі, необхідний редактор соціальних мереж. Важливо, щоб він сидів к ньюзрумі з усіма й розумів контекст: які новини більш, які менш резонансні, тощо. Відтоді, як позаторік «Кореспондент» почав активніше займатись своїм представництвом у соціальних мережах, SM-трафік сайту зріс на 300%. Зараз лише з Facebook на сайт щодня приходить 10-12 тисяч читачів.

«Спершу ми займалися тільки Facebook, бо вважали, що наша аудиторія переважно там. “Вконтакті” залишалась поза увагою – нам видавалось, що люди там несерйозні, й новини їх не цікавитимуть. Виявилося, що це не так. Згодом провели експеримент: цілий тиждень постили у “Вконтакті” лише несерйозні новини: шоу-бізнес і тому подібне. Трафік упав більш ніж у два рази. Коли ж ми відновили старий алгоритм, аудиторія повернулась», – розповідає Юлія. 2012 року редакція видання почала цілеспрямовано займатись просуванням свого контенту у соцмережі «Вконтакті», й тепер пріоритетною є саме вона. За п’ять місяців тамтешня аудиторія «Кореспондента» зросла з двадцяти до сімдесяти тисяч. За динамікою приросту «Вконтакті» втричі перегнав Facebook, і вже зараз дає 7-8 тисяч читачів щодня.

Стратегія «Кореспондента» в соціальних мережах полягає в тому, щоб повертатись до користувачів «людським обличчям»: спілкуватись із аудиторією, ставити їй запитання й вислуховувати зауваження. Дописи користувачів соцмереж часто потрапляють до новин «Кореспондента». «Коли в Києві був аномальний снігопад, я зробила добірку інформативних цитат із соцмереж, яку прочитали 80 тисяч людей», – розповідає Юлія МакҐаффі. SMM у редакції займається не лише редактор соцмереж. «Пару місяців тому я звернулась до своєї редакції, – каже Юлія, – і сказала, що зайти подивитися, що твориться на сторінці твого видання у соціальній мережі – це так само природно, як помити руки після туалету».

Могила невідомого солдата

Інформаційною інтернет-журналістикою комфортно займатись лише тим, хто любить новини – так би мовити, «новиноманам», news junkies. Адже новини виходять без підпису, й тільки ти знатимеш, скільки тисяч переглядів має твій вивір. Звісно, можна написати новину, яка матиме великий резонанс, але відомим і популярним у новинній журналістиці стати важко. «Я чесно попереджаю своїх колег, що робота в новинному виданні – це могила невідомого солдата», – жартує Юлія МакҐаффі. За її словами, потрапити до команди «Кореспондента» можна й без досвіду роботи в онлайн-журналістиці, головне – зрозуміти формат і специфіку роботи.

Фото Олени Клименко