Українська Правда була заснована у квітні 2000 року Георгієм Гонгадзе і за 11 років стала найбільшим суспільно-політичним інтернет-виданням в Україні. Щоденно сайт відвідує близько 200 000 читачів, і ця аудиторія продовжує зростати разом із ростом української інтернет-аудиторії.
Першим кроком назустріч взаємодії з читачами стала поява невдовзі після створення сайту форуму Української Правди. Так з’явилася окрема велика і, напевно, найстаріша спільнота українських інтернет-користувачів, що концентрується на політичній тематиці. Форум став невід’ємною частиною Української Правди і суттєво вплинув на формування ядра аудиторії видання.
В перші роки коментувати статті можна було виключно на форумі, куди й вело посилання під кожною опублікованою новиною. Трохи пізніше з’явився чат, що розміщувався за адресою pravda.com.ua/rozmova, але цей інструмент не став популярним, і врешті-решт від нього відмовились на користь системи коментарів.
Можливість залишити свою думку безпосередньо під матеріалом швидко затягнула багатьох людей в обговорення новин та статей, розміщених на сайті. Цим намагалися скористатися й у корисливих цілях. Так, на минулих президентських виборах в штабах окремих кандидатів були цілі групи людей (т.зв. «ботів»), єдиним завданням яких було поливання брудом інших політиків.
Зрештою, така активність стала настільки високою, що серед коментарів ботів важко було знайти реальні коментарі людей. Головний редактор Української Правди Олена Притула навіть робила окреме звернення до інтернет-спільноти щодо можливого відключення коментарів на час виборів через те, що вони використовуються як брудна піартехнологія.
Звісно, висловити свою думку з приводу тієї чи іншої статті можна не тільки на форумі, але й у коментарях до матеріалу. Надто заангажовані та рекламні коментарі видаляються штатним модератором редакції Української Правди, і це дозволяє з впевненістю говорити, що в плані кількості коментарів на одну новину Українська Правда є рекордсменом в Україні.
За час існування Української Правда як видання перетворилося у справжній новинарний портал. Майже одночасно з заснуванням УП було створено проект спортивної тематики champion.com.ua. У вересні 2005 року відкрили ТаблоID, який задумувався для публікації неформатної інформації про політиків, але зараз все більше висвітлює новини українського шоу-бізнесу. Ще пізніше з’явилися підрозділи Економічна правда, Київ та Життя.
Блоги – ще одна частина Української Правди, в якій відомим політикам, журналістам та професіоналам різних галузей надається можливість вести свою колонку. Реєстрація авторів не є відкритою і потребує згоди УП, яка ретельно відбирає кожного з потенційних «блогерів». Матеріали публікуються на безкоштовній основі. Зараз «Блоги» стали помітною частиною проекту. Чимало політиків та відомих людей намагаються висловити свою думку щодо подій в Україні саме там. За кількістю ж зіркових авторів в цьому розділі Українській Правді, ймовірно, на сьогодні нема рівних як серед офлайн, так і онлайн видань.
Щоб дати можливість і пересічним читачам публікувати свої новини чи статті, редакція УП створила підрозділ Народна Правда. Будь-хто отримав можливість опублікувати там свою статтю чи дати посилання на цікавий матеріал з іншого сайту.
Народна Правда також передбачала можливість голосування за кожен з матеріалів – щось схоже до того, що пропонує сервіс Digg.com. Однак Digg став популярним через те, що матеріали ранжувались за кількістю відданих читачами голосів, в той час як на НП матеріали сортуються в хронологічному порядку (чим свіжіший матеріал, тим він вищий на сторінці).
Така відсутність соціального елементу в проекті зрештою призвела до засмічування сайту недостовірними зливами інформації й розповсюдженням чорного піару, внаслідок чого довелося припинити реєстрацію нових авторів. Наразі матеріали на Народній Правді можуть розміщувати користувачі, які були зареєстровані раніше.
Українська Правда має досвід й у використанні соціальних мереж.
1 квітня 2010 року на Facebook з’явилася сторінка Української правди. Перші її записи показують, що редактори видання багато експериментували і навіть взяли тимчасову перерву, щоб визначитися з найоптимальнішою стратегією взаємодії з користувачами. Наразі, на сторінку потрапляють лише найцікавіші (на думку редакції) матеріали видання – близько 10 повідомлень на день.
Станом на березень 2011 року facebook-сторінка Української Правди налічує майже 12,5 тисяч шанувальників, які отримують на власну стіну анонси новин. Це одна з найбільш популярних facebook-сторінок в Україні. Окрім основної сторінки є також сторінка, присвячена підрозділу Блоги.
У березні 2011 року близько 15% читачів УП потрапляли на сайт видання з Facebook, що є досить високим показником і співрозмірним з пошуковим трафіком.
Окрім сторінки на Facebook на сайті Української правди також є можливість залишити коментар під своїм власним facebook-екаунтом. І хоча частка анонімних користувачів поки складає понад 90%, кількість людей, які коментують з-під свого ФБ-екаунта, постійно зростає.
Для спрощення розповсюдження якісних чи популярних матеріалів на ресурсі Української правди є вбудовані кнопки для рекомендації статті на Facebook, у Twitter чи Вконтакте.
На початку 2011 року редакція завела й офіційні твітер-екаунти – @UkrPravda_News для основних новин та @UkrPravda_Blogs для блогів. В них щодня публікуються 5-7 записів із анонсами та посиланнями на свіжі дописи відповідних розділів. Разом облікові записи налічують лише 800 фоловерів, але й створені вони були недавно.
Не обійшла увагою Українська Правда й мобільних користувачів. Для користувачів iPhone та iPad в магазині додатків App Store є програма “Українська Правда“, а всім іншим пропонується відвідувати мобільну версію сайту за адресою pda.pravda.com.ua.
Станом на сьогодні Українська правда має найвищий серед українських видань показник глибини перегляду сайту – близько 10 сторінок на одного користувача. Що, безумовно, свідчить про наявність великого ядра аудиторії в УП, що регулярно відвідує сайт з метою читання новин.
Українська Правда стала яскравим прикладом успішного ЗМІ, яке постійно покращує взаємодію зі своїми читачами, пропонуючи все більшу кількість соціальних інструментів та адаптуючись до сучасної інтернет-реальності.