Як писати про те, чого ніколи не бачив
Сер 13th, 2009 | Автор: Максим Саваневський | Розділ: Злиття та поглинання, Останні статтіУкраїнські ЗМІ дружно повідомили вчора, що Facebook купив файлообмінник Friendfeed. Хороша новина. Варта уваги. До угоди була прикута увага всієї ІТ-спільноти світу. Якщо б не одне «але» – Friendfeed до вчорашнього дня не був файлообмінним сервісом. У нього лише місяць тому така функція з‘явилась, але нею користуються менше 1% користувачів.
Friendfeed завжди був агрегатором, що в режимі реального часу консолідує в одному місці апдейти з різноманітних соціальних сервісів – тобто дає можливість користувачу відслідковувати активність своїх друзів чи просто оновлення в блогах, соціальних мережах чи будь-яких інших сервісах, що генерують RSS фіди.
Назвати Friendfeed файлообмінником – це десь те саме, що «Однокласники.ру – сервіс проставляння оцінок для фотографій»
Не знаю хто перший з українських «журналістів» придумав назвати Friendfeed файлообмінником, але по тексту видно, що людина не просто помилилась, а вона усвідомлено кілька разів говорила про файлообмінну функцію – як основну сервісну, і що саме це є причиною придбання компанії Фейсбуком. Можливо хтось переклав термін «sharing service» як файлообмінник.
Очевидним є те, що людина, яка писала про сервіс, ніколи в житті його не бачила, і не користувалась. Те ж саме стосується й більше десятка інших онлайн ЗМІ, які передрукувалу новину. Що, загалом, є дивним. Бо як можна писати те, чого ти ніколи не бачив?
Найбільше мене вразив в цій історії той факт, що одним з сайтів, який повідомив новину є Агенція Інтернет Новин (AIN.ua) – профільне видання, яке щодня пише на цю тематику. Нагадаю, що 3 місяці тому у виданні зі скандалом помінялась команда, новий керівник проекту Олександр Брамс недвозначно натякав на непрофесійність старої команди та обіцяв всім показати справжній клас нової команди.
Скріншот початку статті на АІНі:
Але продовження виявилось ще цікавішим, в кінці статті був розміщений лінк, який пропонував прочитати «О социальные сетях и их посещаемости можно прочитать в нашей статье».
Зі статті я для себе з‘ясував, що «Україна живе в епоху першого веба», і у нас по відвідуваності лідирують портали і кілька контент проектів. При цьому автор посилається на Бігмір:
Тобто на основі даних Бігміру, автор робить висновки про весь Уанет і виносить вердик – у нас web 1.0. При цьому чи то досвіду, чи знань не вистачило, щоб пошукати якісь інші дані. Навіть новачки мали б знати, що перші позиції в Україні займають Вконтакте, Google, Mail.ru, Yandex, Одноклассники.ру, і аж ніяк не компанії, вказані в топі Бігміра.
Можливо я і згущую фарби, але в Україні існує катастрофічна проблема – відсутність інформаційного містка між вебом та людьми, які поки що поза вебом. Таким містком могли б бути журналісти, але рівень онлайн ЗМІ у нас такий низький, що я з жахом собі уявляю, що ж там твориться в традиційних медіа, і що вони пишуть/показують своїм читачам/глядачам про інтернет.
Читайте також:
Хочеш щодня отримувати на свій e-mail новини про соціальні мережі, блоги, стартапи та бізнес в інтернеті? ПІДПИШИСЬ ТУТ
RSS підписка - ТУТ