Впродовж поточного тижня здійснюється уже друга спроба включити до порядку денного сесії Верховної Ради України проект Закону України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері (№6676 та №6688).
Ці Законопроекти є фактично тотожними і їх розгляд відбувається з грубим порушенням Регламент ВР – вважають в Інтернет Асоціації України (ІнАУ). А при їх підготовці були проігноровані пропозиції експертного середовища.
У ІнаУ стверджують, що законопроекти містять «кращий досвід» КНДР, Ірану та РФ, а також повністю ігнорують досвід демократичних країн, в тому числі тих, які перебувають в стані війни (наприклад, Ізраїлю), або постійних терористичних атак:
– Законопроектами встановлюється, що СБУ може де-факто вводити воєнний стан в мережі Інтернет та телекомунікаціях та може здійснювати цензуру будь-яких ресурсів в мережі Інтернет поза судовою процедурою. Надання права СБУ забезпечувати тимчасове блокування (обмеження) та блокування доступу до визначеного (ідентифікованого) інформаційного ресурсу (сервісу) дорівнюють заходам правового режиму воєнного стану, що визначені статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
– Оголошується можливість введення санкцій в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів відносно інформаційно-телекомунікаційних мереж (систем), які можуть належати приватним особам, громадським і політичним організаціям, бізнесовим структурам, банкам тощо.
– Введення в предмет регулювання Закону України «Про телекомунікації» суспільних відносин, пов’язаних з інформаційними ресурсами, інформаційними сервісами грубо порушує положення Статуту Міжнародного союзу електрозв’язку, ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Статуту і Конвенції Міжнародного союзу електрозв’язку» № 116/94-ВР від 15.07.94 р.
– Законопроект фактично легалізує діяльність на ринку телекомунікацій нелегальних суб’єктів поза межами державного регулювання та контролю.
– Законопроект покладає повноваження, непритаманні для сфери телекомунікацій, на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, в частині ведення Єдиного реєстру виконання судових рішень. При цьому створюється негативний прецедент виконання судових рішень, нехтуються положення статті 129-1 Конституції України.
– Законопроект юридично прирівнює повноваження звичайного слідчого районного рівня або прокурора до рішення Ради національної безпеки і оборони України в частині застосування санкцій щодо блокування інформаційних ресурсів (сервісів).
– Законопроект містить численні грубі помилки технологічного характеру, наприклад: «доменні імена», «лінії доступу або вузли мережі Інтернет, які містять інформацію, поширення якої в Україні заборонене», «покажчики сторінок сайтів у мережі Інтернет» тощо, що свідчить про вкрай низку обізнаність авторів щодо сутності сфери телекомунікацій,
– Законопроект прирівнює рішення звичайного слідчого районного рівня або прокурора до рішення суду в частині блокування (обмеження) доступу до інформаційних ресурсів (сервісів).
– Положення законопроекту грубо порушують положення Регламенту міжнародного електрозв’язку від 9 листопада 1988 р., яким керуються 192 держави-члени Міжнародного союзу електрозв’язку, щодо вимог припинення пропуску всіх видів трафіка до/від телекомунікаційних мереж суб’єктів господарювання, до яких застосовано відповідні санкції.
– Законопроект вимагає покласти безпрецедентний фінансовий тягар на понад 6000 операторів, провайдерів телекомунікацій, а також на ВСІХ суб’єктів господарювання в Україні, які використовують міжнародні канали електрозв’язку (мережу Інтернет сьогодні використовують всі!!!) в частині зобов’язань за власні кошти закуповувати та встановлювати технічні засоби, які відповідають технічним вимогам, визначеним Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України за погодженням зі Службою безпеки України, необхідні для блокування доступу до інформаційних ресурсів (сервісів).
– Автори законопроекту пропонують запровадити положення щодо обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування, що прямо порушує Конституцію України.
– Автори законопроекту пропонують вкрай незбалансовані, «драконівські» адміністративно-господарські санкції, наприклад, за ненадання операторами, провайдерами телекомунікацій документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, – штраф у розмірі 1 відсотка від доходу, отриманого суб’єктом господарювання від надання телекомунікаційних послуг за попередній календарний рік.
– Законопроектом пропонується прирівняти виключні підстави, які визначені частиною другою статті 34 Конституції України щодо обмеження права на вільне використання та поширення інформації, до випадків будь-якого кримінального провадження. Це беззаперечно перетворює незалежну і демократичну України на поліцейську державу у самому поганому сенсі.
При цьому в ІнАу стверджують, що в разі прийняття законопроекту, користь від цього отримає низка гравців ринку. Зокрема:
– представники тих політичних сил, які бояться політичної конкуренції і роблять ставку на інтернет-цензуру;
– спецслужби, які отримають надзвичайні повноваження, які перевищують повноваження, що проваджуються під час воєнного стану;
– нечесні чиновники, які неодмінно скористаються закладеними в Законопроектах новими можливостями корупційного тиску на бізнес;
– кілька крупних операторів, значна частина котрих контролюється російським капіталом, які отримають нагоду монополізувати український ринок телекомунікацій, витіснивши з нього інших гравців;
– кілька закордонних виробників обладнання з аналізу трафіку, яке, незважаючи на високу вартість, не гарантує повного блокування і залишає масу можливостей для його обходу;
– зовнішній агресор, якому вдається нав’язати України свої «підходи до забезпечення інформаційної безпеки», і який неодмінно скористається плодами невдоволення українських громадян.
Хто програє
– українські абоненти, які отримають нові платіжки за доступ в Інтернет, де будуть закладені не тільки всі кошти на закупівлю додаткового обладнання, але й багаторазово збільшені апетити створених владою монополістів;
– український бюджет, який не отримає податкових відрахувань від кількох тисяч сумлінних вітчизняних провайдерів і десятків тисяч їх працівників, котрі замість сплати податків підуть за виплатами по безробіттю;
– галузь ІКТ – одна з небагатьох надій вітчизняної економіки на вихід з перманентної кризи, значна частина якої вже знищена і змушена емігрувати за кордон через багаторазові випадки вилучення серверного обладнання силовиками з переважно корупційною метою;
– чесні політики і громадськість, яким надбання Революції гідності підміняють диктаторськими законами в стилі Януковича;
Інтернет Асоціація України стверджують, що закладені у Законопроектах новації не зменшать агресивний вплив РФ на інформаційний простір України.
