21 жовтня 2015 року Кабінет Міністрів України схвалив проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет». Цей законопроект, підготовлений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, покликаний забезпечити дотримання авторських прав в інтернеті і вивести Україну з лідерів списку держав-піратів – повідомляє Інститут медіаправа.
Автори законопроекту пропонують низку нововведень:
– закріплюється можливість нотаріусів здійснювати забезпечення доказів у мережі Інтернет шляхом складення відповідного протоколу;
– надається можливість вимагати у постачальника послуг хостингу надання даних про власника веб-сайту, який використовує відповідні послуги для надання доступу до інформації, що порушує авторські або суміжні права;
врегульовується та забезпечується використання системи «notice-and-takedown», згідно з якою власник веб-сайту або постачальник послуг хостингу має невідкладно (не пізніше аніж протягом 24 годин) видалити чи унеможливити доступ до інформації, що порушує авторські або суміжні права;
– надається можливість оскарження рішення про видалення чи унеможливлення доступу до інформації, що порушує авторські або суміжні права у досудовому порядку (інформацію може бути відновлено протягом 10-14 днів);
встановлюється адміністративна відповідальність за направлення недобросовісних скарг на порушення авторських чи суміжних прав.
Закон, на думку фахівців Інституту меідаправа, несе низку ризиків, пов’язаних з забезпеченням анонімності у мережі. Законом планується впровадити можливість вимагати надання інформації, що ідентифікує користувача, який розмістив на веб-сайті інформацію, що порушує авторське право. Можливість звертатися з такою вимогою у позасудовому та судовому порядках суттєво обмежує легітимні очікування користувачів інтернету на анонімність та захист власних персональних даних.
Положення про невідкладне видалення інформації, що порушує авторські та суміжні права, протягом 24 годин після повідомлення не надає достатніх можливостей для прийняття обґрунтованого рішення стосовно видалення інформації. У зв’язку з цим так само завеликим є строк розгляду скарги на рішення з метою відновлення інформації.
Проблематичним видається положення, згідно з яким скарга або заява вважаються отриманими власником веб-сайту або постачальником послуг хостингу у момент, зафіксований у позначці часу, що вказує на дату та час відправки електронною поштою скарги або заяви з накладанням на неї електронного цифрового підпису.
Крім того, на даному етапі видається недоцільним для України повне переведення процесу обміну згаданими повідомленнями про порушення та оскарження рішення про видалення матеріалів у формат обміну повідомленнями електронною поштою з застосуванням електронного цифрового підпису.
