Пропонуємо вашій увазі статтю Сергія Даниленка, директора компанії Fine Web, в якій він намагається досить простими словами розкласти по поличках ситукцію навколо закриття файлообмінника EX.UA
Хочу написати про ситуацію навколо Ex. Щоб зробити її більш зрозумілою для широких кіл. Зараз вже море інформації в Інтернеті, але є багато неточностей.
Що таке Ex.ua
Ex – це файлообмінник. Сайт, куди будь-хто бажаючий може завантажити будь-який файл з метою поділитися цим файлом з іншими людьми. Наприклад, я хочу поділитись ескізами нового дизайну свого сайту з колегами. У мене великий архів на 500 Мб. Не вантажити ж мені фото на Flickr чи Picasa. Я завантажую файл на Ex і даю лінк на цей файл своїм колегам – вони можуть файл скачати.
Однак я можу вантажити на Ex не лише файли, які цікаві мені і кільком іншим людям. Але й фільми, музику, книжки. За роки роботи Ex на сайт було завантажено тисячі Гігабайт інформації. Часом траплялись речі, захищені авторським правом. У такому випадку адміністрація Ex видаляла подібні, наприклад, фільми, за зверненням правовласника. І на місці файлу публікувала текст, у якому давала можливість правовласнику донести свою позицію: “Так і так, ми інвестували гроші у цей фільм. Вдячні за ваш інтерес до нього. Будь ласка, не крадіть нашу інтелектуальну власність. Якщо хочете подивитись фільм – в кінотеатрах ласкаво просимо, з наступного тижня”.
Ex прагнув працювати максимально відкрито, але, по-перше, не встигав видаляти явно піратський контент, який величезними темпами вантажили користувачі. А, по-друге, не всі правовласники були налаштовані на діалог. Деякі могли, наприклад, одразу писати заяви у відповідні органи української влади – так як це зробила компанія Adobe (згідно інформації 5-го каналу у новинах в 19:30 2 лютого).
Тим часом, кількість інформації на Ex сягнула такої межі, що Державний департамент США включив його у перелік сайтів з найбільшою колекцією піратського контенту у світі.
Водночас Ex став справжнім скарбом для мільйонів українців. Море безкоштовних фільмів і чого завгодно, сервери на території України, так що не потрібно платити за іноземний трафік. Ex став одним із найбільш популярних в УАнеті сайтів в принципі. Це була ще й епоха щастя для Інтернет-провайдерів. За різними даними Ex генерував 5-25% щоденного трафіку в УАнеті, люди з охотою підключались до Інтернету, оплачували свої рахунки, переходили на вищі тарифні плани.
Закриття
Поки одного дня українські правоохоронці не закрили сайт. І тут почалося те, що ми спостерігаємо.
На Заході зраділи, що один із найбільших у світі піратських сайтів нарешті закрили. Деякі швидкі піарники встигли приписати заслугу Microsoft і Adobe. Подія, до того ж, співпала у часі із закриттям Megaupload – сайту, який за схожими принципами працював в США. І співпала у часі з юридичними дискусіями в США навколо документу SOPA, який мав би регулювати питання інтелектуальної власності в Інтернеті. І співпала у часі в цілому з дискусіями останніх років навколо інтелектуальної власності – проблемами Сreative commons, Itunes, DRM, Pirate bay, місцями Піратської партії в Европарламенті, документом ЕС ACTA. Одним словом, Україна потрапила в епіцентр світового порядку денного по цьому питанню.
Реакція в Україні
Більшість українців сприйняли ситуацію зовсім не радісно – влада, яка і так всім насолила останнім часом, простягнула свої руки і в Інтернет, останній форпост свободи в країні. І закрила одне з найцінніших – колекцію фільмів, які ти наскладав у закладки, і тільки-но збирався подивитись. Відірвали від серця. Чи не останнє місце, де ти міг після важкого тижня “зависнути”. На вихідних. Спати. Пити чай. Одним оком дивитись Ex.ua. Влада рапортувала Заходу, що бореться з піратством. F*ck! Як би воно і так, але! Це ж мій улюблений Ex. Страна в AX.UE. Народна творчість заполонила Інтернет-сторінки.
Деякі Інтернет-професіонали грамотно зауважили: так Ex.ua давно пора було закрити. Із самого початку. По-перше, там не зручно. По-друге, не красивий дизайн. По-третє, піратський контент – це піратський контент, він стримує розвиток ринку. Він вбиває конкуренцію. Після закриття Ex на його місце прийдуть кращі, нормальні, цивілізовані проекти. У цьому є своя логіка.
Атаки на владні сайти
Але Інтернет-народ вважав інакше. Почались атаки на сайти влади. Часто звучить питання: “Хто атакує? Хакери?”. Спробую пояснити. Уявіть собі вхід в метро на станції м. Хрещатик. І уявіть, що туди водночас прийде 500,000 людей, які стануть біля дверей і намагатимуться потрапити в середину. Так і з сайтами. Першим впав сайт МВС, який опублікував прес-реліз про Ex.ua. Посилання на цей прес-реліз розлетілось по такій кількості сайтів, що сервер МВС не витримав потоку бажаючих із цим прес-релізом ознайомитись. Цілком логічно, що в МВС не розраховували на те, що десяткам, а то й сотням тисяч людей одночасно захочеться зайти на сайт.
Хакери
Тим часом в цій історії з’явились і справжні хакери (читаємо статтю на Укр. правді: раз, два). Що можуть хакери? Вони можуть організовувати масові захОди (відвідування) людей на будь-який сайт (так звані DDoS-атаки). Деякі заходи можуть бути організовані цілком легально, шляхом розповсюдження на форумах і в соціальних мережах лінка, на який потрібно клікнути і зайти на сайт. Деякі заходи можуть бути організовані через бот-нети, мережі заражених вірусом комп’ютерів, які будуть “звертатись” до потрібних сайтів непомітно від користувача. Навіть я зараз, коли пишу цей текст, і маю у себе на ноутбуці антивірус, не можу на 100% бути впевненим, що якийсь хитрий новий вірус не стукається кожні 5 секунд не помітно від мене на всі владні сайти. Третій спосіб, яким можуть впливати хакери на ситуацію, – це написати спеціальну програму, яку можна поставити добровільно собі на комп’ютер, і яка буде постійно заходити на сайти влади.
Правоохоронці
Правоохоронці опинились в незручній ситуації. По-перше, вони заявили, що отримали повний перелік IP-адрес, з яких були заходи на сайти влади. Це нічого не дасть. Навіть якщо встановлять, що користувач Х о 15:30 заходив на сайт Верховної ради, у цьому немає нічого протизаконного. Як і в тому, що ти і ще 500,000 людей одночасно захочуть пройти на метро Хрещатик. Також не є протизаконним факт зараження твого комп’ютера вірусом, який здійснює заходи. Тому заяви влади на зразок “покарати хакерів, які за цим стоять” – не мають сенсу. По-друге, правоохоронці на днях примудрились самі визнати, що у них на комп’ютерах не все програмне забезпечення ліцензійне. Тобто частина – піратська, що робить ситуацію взагалі комічною.
Anonymous. Світовий контекст
Найцікавіше те, що до атак на сайти укр. влади підключились активісти руху Anonymous, які саме завершили “деякі активності у Польщі”, і тепер можуть допомогти однодумцям в Україні. Anonymous – унікальне явище у світовій кібер-культурі. Це рух однодумців, у якого немає чіткої ієрархії або ватажків. Люди просто координуються між собою, використовуючи соціальні мережі, форуми, Твіттер. Іноді їх цілі виявляються навіть діаметрально протилежними. Тут є де розвернутись соціологам – це абсолютно нова структура, яка могла народитись лише у Веб 2.0 епоху. Так от, до атаки на сайти укр. влади підключились Anonymous. Це ще більш ускладнило роботу укр. правоохоронцям. Тому що тепер на сайт Верховної Ради, наприклад, міг стукатись заражений комп’ютер з Токіо, яким керує канадський Anonymous-тінейджер. Як ти їх тут ловитимеш на зарплату в 2000 грн і з Інтернет-каналом, який постійно падає? Боюсь, що бідолахи айтішники у владних структурах або звільняться, або, що гірше, попросять більш дороге обладнання, яке б витримувало подібні атаки. Але це все одно, що двері на станції метро Хрещатик зробити кілометр в діаметрі, аби при бажанні там пройшли всі охочі.
Окрім цього, атаки, нарешті впорядкувались, в Інтернеті з’явилась картинка з переліком сайтів, “рекомендованих” до атаки. А то спочатку з гарячу Інтернет-активісти поклали і сайт НБУ, який мало того, що ні при чому, так ще і потрібен звичайним українцям (іншими словами, спочатку відкрили вогонь і по своїм).
Юридичний і соціальний аспекти
Якщо брати букву Закону, то, в принципі, правоохоронці діяли правильно. Якщо у них були докази наявності на сайті Ex піратського контенту, вони могли його зупинити. Але, окрім суто юридичного моменту, є і психологічні аспекти. Сайтом користувались мільйони українців, яким раптом заявили: найбільш популярний в УАнеті сайт незаконний, а ви всі, отже, причетні до крадіжок контенту. Просто в лоб. Без попереджень, без пояснень, без підготовки. І вже коли це сталося, то ніхто з влади не зміг грамотно пояснити, що вони вчудили за наші ш гроші – за гроші платників податків.
Денис Олейніков, творець переслідуваного владою бізнесу Prostoprint, на днях написав, що слідчий у розмові з ним завис на кілька хвилин після фрази: “У нас відбувається автоматичне делегування субдомена користувачеві після реєстрації”. Думаю, це правда. І це ще один неприємний факт – виходить, що вердикт Ex.ua винесли люди, які у цьому не розбираються.
Amazing
Історія захопллюча. Тут і піратський контент, і проблеми Інтернет-бізнесу, і право, і психологія, й неготовність українських правоохоронців діяти в цифрову епоху, й сліди роботи піарників, й інтерес до України з боку Anonymous, і активність самих українців, які завдяки Інтернету впливають на події реального світу.
