«Нещодавно журналіст «Української Правди» Мустафа Найєм написав, що Юлія Тимошенко пообіцяла йому відкрити персональний екаунт на Facebook і особисто його вести.
Існує міф про те, що сучасний політик обов’язково повинен вести блог і бути особисто присутнім в соціальних мережах. І чим вищий ранг політика, тим ця необхідність нібито зростає.
Коли говорять про це – чомусь посилаються на західний досвід. Хоча жоден з відомих політиків зі світовим ім’ям не веде особисто блог і не має приватного екаунту в соціальних мережах (за виключенням екаунтів в Твітері – але це окрема історія). І причина не в їх відсталості. Наприклад, президента США Обаму важко запідозрити у «відсталості», хоча він не веде блоги і не має свого приватного екаунту у Facebook. Не займався він цим і під час своєї виборчої кампанії.
Соціальні мережі і блогососфера передбачають соціальну взаємодію між людьми, які там присутні. Люди, які мають досвід ведення блогів, знають, що підтримка блогу в живому стані займає не менше години на день: написати, прокоментувати, прочитати. Аналогічна ситуація й з соціальною мережею. Юліє Володимирівно, у вас є лишніх 5-10 годин на тиждень на те, щоб цим займатись?
Якщо сподівання на прес-службу – то читачі досить швидко з’ясують, що записи робить не Тимошенко, і негатив від цього перекриє всі позитиви від заяви про створення особистого екаунту.
З іншого боку, бути присутнім «там, де є люди» – природнє бажанням будь-якого політика. І для цього створюють т.зв. «офіційні представництва». У Facebook для цього є Сторінки (Page) – це не приватний/особистий екаунт політика, а саме представництво. Тут нема записів від першої особи «я думаю, я зроблю, я вимагаю».
Свою сторінку має Обама, Саркозі, Меркель, десятки інших світових лідерів. На Заході нікого не дурять – наповненням контенту Сторінки у Facebook займається прес-служба. А якщо хтось з політиків хоче напряму звернутись до блогерів чи користувачів соцемережі – ніхто не заважає зробити окреме звернення (текстове чи відео).
Повертаючись до приватного екаунта у Facebook, слід пам’ятати, що в цій соцмережі є обмеження на 5000 друзів. Тобто можна мати лише 5000 людей, які стали взаємним другом з вами. Думаю, ви, Юліє Володимирівно, швидко наберете 5000, а що далі? Ймовірність того, що людина, яка не є вашим другом у Facebook, побачить ваші записи – досить низька. Така внутрішня механіка цієї соцмережі.
Офіційна Сторінка не має таких обмежень. Наприклад, в Обами мільйони людей, які змогли «приєднатись» до нього, в Саркозі сотні тисяч, в Меркель – десятки тисяч.
Також треба зважати на те, що для політика вхід в соціальні медіа значно дешевший, ніж вихід. Завести екаунт, зробити кілька записів – це не складно. Складно підтримувати далі (ми ж говоримо про те, що політик сам веде записи. так?). Але гірше, коли через 2 місяці/півроку виявляється, що політик взагалі припинив робити будь-які записи.
То ж, Юліє Володимирівно, варто ще раз подумати, чи потрібен вам персональний екаунт на Facebook, який ви будете вести особисто.
Матеріал оригінально опубліковано на Українській Правді.
До речі, майже півтора роки тому в Тимошенко була непогана спроба створити прорив в інтернеті. Але через внутрішні чи то чвари, чи то конкуренцію груп впливу, проект за кілька днів закрили.
