Wish list (список бажань) – популярна на Заході традиція, яка народилась задовго до початку інтернет-ери. Підприємливі американці вже багато десятків років складають свої списки побажань – починаючи від якоїсь дрібнички за 5 баксів, і до мрії жити в своєму будинку на березі моря.
Списки бажань мають дві важливі складові. Перша – це можливість помріяти, накреслити плани на майбутнє. А якщо ви мрієте – це вже половина справи. Друга річ – зручність. Наприклад в США, часто разом з запрошенням на весілля вам вкажуть один з найбільших місцевих супермаркетів, в якому є «список бажань молодят». Ви приходите, кажете менеджеру прізвище молодят, купуєте щось з цього списку, менеджер викреслює придбану вами річ. В результаті – молодята не отримують 8 чайних сервізів чи 5 прасок в подарунок.
Аналогічна ситуація й з іншими важливими подіями в житті людини – дні народження, Різдво, Новий рік і т.д.
Прихід інтернету суттєво вдосконалив традицію списків бажань. І разом з тим, приніс цю традицію в Україну.
Що суттєво змінилось з інтернетом? Люди почали складати списки бажань в спеціалізованих онлайн-сервісах, які дають можливість взаємодіяти вашим друзям з вашими бажаннями. Ви збираєтесь на день народження до друга – дивитесь його список бажань, обираєте те, що вам потрібно, резервуєте цей подарунок за собою, ідете в магазин і купуєте. При цьому wishlist сервіси заробляли, як правило, на рекламі.
Розвиток електронної комерції, в першу чергу таких проектів, як Amazon та eBay автоматизували процес покупок. І вже не було потреби йти в магазин і шукати в магазині книгу якогось Річарда Бренсона. Укладач свого списку бажань тепер весь цей процес робить автоматично, і коли ви заходите на сторінку його списку, то процес придбання подарунку займе у вас щонайбільше кілька хвилин.
Тепер основне джерело доходів вішлістерів – не реклама, а плата за переходи на сторінку купівлі товару. Магазини готові щедро платити таким сервісам за покупців.
В Україні теж існують свої вішлістери, але списки бажань поки що не стали “must have” для більшості українців, хоча популярність їх зростає. Оскільки за останні 3 тижні мені особисто довелось двічі скористатись послугами одного з них – dreamki.com (так вже сталось, що двоє друзів мали там екаунти, і в них були дні народження), вирішив поспілкуватись з засновником сервісу Ігорем Підручним.
Ігоре, коли народилась ідея запустити сервіс?
Рішення зробити Дрімкі народилася весною 2009 року. У нас не було жодної копійки за душею, всюди панувала криза, і всі дивувалися що ми розробляємо проект.
Проект запустили через рік після початку створення, 15 березня 2010, а перше бажання реалізоване завдяки проекту уже 20-го березня, через 5 днів, без будь-якої реклами, і це був молескін ось у цьому списку.
А як же ви без грошей будували сервіс?
Проект будувався і будується виключно фрілансерами, а піар-підтримку надає мережа друзів.
З рекламою взагалі не експериментували?
Ми спробували трохи банерної реклами – і вона практично не працює. Зрозуміли, що сервіс придатний до існування в першу чергу якщо він розповсюджується через сарафанне радіо.
Найбільший приріст реєстрацій дав конкурс. Ми домовились з 15 магазинами, і розігрували подарункові сертифікати від них, умовою перемоги в конкурсі була реєстрація якомога більшої кількості друзів. Залучили близько 1500 користувачів, потративши дуже мало на банерну рекламу.
Як часто користувачі заходять на dreamki.com?
Дрімкі не є сервісом щоденного користування, і сайт щомісяця відвідує близько 5% зареєстрованих користувачів. Ми збираємося кардинально збільшити це число наступного тижня, реалізувавши e-mail-дайджест, в якому користувач зможе швидко оглянути основні новинки серед друзів. Дайджест наразі в розробці.
На ринку є ще кілька сервісів-вішлістерів. Які з них розглядаєте, як реальні конкуренти?
Ми вважаємо, що все тільки починається, і вважати когось конкурентом – передчасно. Коли ми запустили проект, на ринку вже були JustParty.ru, mywishlist.ru, і звісно, західні попередники.
Ми плануємо зайняти відчутні ведучі позиції в Україні завдяки можливості скинутися на подарунок компанією друзів та гнучко управляти процесом дарування, а на підході – депонування грошей на подарунок за допомогою мобільного телефону.
Зважаючи на невисоку відвідуваність ресурсу, яким чином можна зробити сайт вішлістером №1 в Україні? Тобто місця, в яке я приходжу, і з великою ймовірністю можу знайти вішлісти більшості своїх друзів?
Ми запровадили social connect, завдяки якому користувачі можуть завести акаунт на дрімках, використавши свої профілі в соціальних мережах.
Чи не боїтесь, що соціальні мережі вб‘ють сервіси-вішлістери? У Facebook є багато окремих аплікацій-вішлістерів, нещодавно зробили таку аплікацію Одноклассники, є такі аплікації у Вконтакте.
Вішліст може перетворитися в дуже цікавий сервіс. В середньостроковій перспективі – соціальні мережі “відтягують” користувачів, у довгостроковій – створюють звичку користування. Чи зможемо ми зробити з dreamki.com те, про що мріємо, покаже час, і залежить воно від успіху проекту.
Сервіс бажань потребує хорошого юзабіліті, що для цього робите?
Працюємо. Проект зазнавав редизайну 3 рази. Кожного разу нарощували функціонал. Зараз чергова стадія редизайну. Цього разу – спрощення функціоналу.
На яких умовах працюєте з магазинами? Отримуєте плату за переходи?
Раніше ми хотіли заробляти на рекламі, але з часом бачення вдосконалилося. Ми працюємо на умовах відсотків з транзакцій, що здійснені користувачами dreamki.com. Та схоже, оплату за кліки прийдеться повертати на проханням магазинів.
Поки-що проект не заробляє, ми відточуємо наші інструменти контролю, а тим часом приєднані магазини, які встановили кнопку dreamki.com “Хочу в подарунок”, отримують покупців безкоштовно.
Для чого ця кнопка магазинам?
Вони розміщують в себе кнопки “Хочу в подарунок”. Коли користувач тисне на неї – репостить бажання в dreamki.com
Чим ще зацікавлюєте інтернет-магазини?
Дрімкі не проводило жодного піару серед інтернет-магазинів, і кожного тижня до нас приєднується декілька нових магазинів. Зараз за 7 місяців роботи у dreamki.com близько 100 магазинів-партнерів.
