Онлайн-ігри є невід‘ємною частиною веб-простору. Люди люблять більше грати, ніж працювати. Ще кілька років тому timekiller’ом #1 був майкрософтівський пасьянс Косинка (Solitaire), який був присутній у всіх версіях Windows (починаючи з Windows 3.0). Але на зміну Косинці приходять нові герої – «щасливі фермери», рибалки та мафії.

Мегауспіх компанії Zynga, яка сьогодні є найбільшим в світі видавцем соціальних ігор, перевернув уяву про новий сегмент економіки. Zynga була створена всього 3 роки тому, а її вартість сьогодні вже перевищує $5 млрд.

Дозвілля споживачів є цінністю, і саме за неї ведеться боротьба між розробниками ігор. Чим більше часу гравці готові приділяти грі, тим більше може заробити розробник.

Ланцюжок бізнес процесу онлайн ігор: залучати гравця, розважати його, монетизувати його.

Ринок онлайнових казуальних (casual) ігор почав активно розвиватись на початку 2000-х років і досяг піку своєї популярності в 2008-2009 роках. Починався цей ринок з онлайн «косинок», «тетрісів», «кульок» і разом зі зростанням якості інтернет-доступу, збільшенням конкуренції та кількості аудиторії, росла й якість та складність ігор.

В 2009 році Facebook фактично зламав ринок казуальних ігор після виходу Farmville (аналог у нас – «Щасливий фермер»). Ігри на соціальних платформах почали активно відвойовувати ринок в сайтів, які спеціалізувались на залученні до себе аудиторії, яка хотіла протринькати свій час на ігри.

Віральність, новизна, простіші механізми монетизації, гігантська аудиторія зосереджена в соцмережах – все це досі дало гігантську перевагу соціальним іграм. Хоча говорити про смерть традиційних казуальних ігор теж не правильно. Цей ринок й надалі буде розвиватись, особливо на мобільних пристроях.

На ринку онлайн ігор присутні три типи компаній – розробники (які розробляють ігри на замовлення), незалежні розробники (які самі шукають фінансування під свої проекти або фінансують їх зі своєї кишені) і видавці (компанії, які займаються виводом та супроводом ігор на ринку).

Розробники

Вартість розробки онлайн ігор росте з кварталу в квартал. Наприклад, за інформацією компанії Playdom, яка була озвучена в Києві на нещодавній конференції соціальних ігор Sociality Rocks!, успішна на ринку соціальна гра сьогодні вимагає присутності в команді розробника 12-20 чоловік, які потратять 6-8 місяців на її розробку, хоча ще роки два тому хорошу гру можна було зробити командою в 3-4 людини.

Вартість розробки ігор лише за останній рік-півтора виросла з $50-100 тис. до $200-300 тис. А складні ігри виросли з $300-500 тис. до $500 тис.–$1 млн. Компанія Playdom наводить таку статистику:

Збільшення порогу входу на ринок (а розробка гри, це лише частина витрат, ще потрібен маркетинговий бюджет), суттєво обмежило коло незалежних розробників, які своїми силами намагаються розробляти і запускати ігри.

Наприклад, в січні 2009 року 14 з 25 найпопулярніших додатків на Facebook, належали індірозробникам (незалежним). В червні 2010 – лише 5. А в сегменті ігор на Facebook в ТОП-25 за середньоденною аудиторією (DAU – daily active users) лише 2 гри від незалежних розробників, та й ті незабаром вилетять з ТОПу.

Ось так виглядає станом на сьогодні ТОП ігор і видавців у Facebook:

Це демонструє одну з головних тенденцій нинішнього ринку – зробити успішну гру без видавця, який забезпечить дистрибуцію, та без щедрого фінансування, майже нереально. Хоча, звісно, бувають свої виключення з правил.

Ситуація в чомусь нагадує ринок PC-ігор в середині 80-х. Тоді було багато незалежних розробників. Інколи команди складались лише з 2-х людей (програміст+художник), часто ігри робились заради фану, а не отримання великих прибутків. Але з дорослішанням ринку, виростали й вимоги до розробників та ускладнювалась дистрибуція. Зрештою, маленькі незалежні розробники були видавлені з ринку.

Та все ж незалежні студії продовжують масово робити ігри в надії знайти своє «золото Ельдорадо». Спершу їх надихали можливості легкого входу на ринок ігор для соціальних мереж, потім ринок ігор на Apple App Store.

Розробники з досвідом радять робити свою гру лише третьою, а перед цим «потренуватись» за гроші інвесторів чи видавців ігор, щоб не ризикувати. Дуже рідко трапляється, щоб розробникам з першого разу вдавалось створити власну успішну гру.

Чимало розробників ігор працює і в Україні. В компанії BigFishGames, яка є найбільшим в світі дистрибутором казуальних ігор, стверджують, що понад половина топових ігор в казуальному сегменті виготовлена у Східній Європі, і частка України серед них доволі висока.

Видавці

Видавець виконує кілька важливих функцій: консультує розробника щодо механіки гри (щоб краще монетизувалась та мала вищий рівень віральності), забезпечує вихід гри в різних соціальних мережах (кожна соцмережа має власний API), забезпечує маркетинг гри, може фінансувати/співфінансувати розробку гри, забезпечувати хостинг.

Видавці часто за свою роботу беруть близько 50% доходів, які приносить гра. Хоча в кожному випадку свої особливі умови.

Сьогодні, щоб вибитись в топові ігри на Заході, потрібно лише на маркетинг потратити кілька мільйонів доларів. Наприклад, різні видавці кажуть, що вартість виходу на 1 млн. DAU складає від $3 млн.

Тому йти Захід, не маючи мільйонних бюджетів, малоперспективно. Ймовірність, що ви станете «відкриттям сезону» – невисока.

Видавці з розробником гри підписують договір про ексклюзивність підтримки гри в соцмережах, з якими працює видавець. Такі договори часто підписують на термін 2-3 роки, хоча видавці намагаються робити його максимально довгим.

Видавці намагаються підписати договір на передачу йому прав на всіх платформах. Люди з досвідом радять не робити цього, оскільки мало який видавець може одночасно забезпечити нормальну присутність гри в соцмережах, ПК, iPhone, iPad, пристроях під ОС Андроід.

Розміщення гри в соціальних мережах здійснюється через спеціально заточену під такі задачі платформу видавця, її ще називають інтеграційний шар (integration layer) між соцмережею та грою. Завдяки наявності такого шару, портація гри займає дуже короткий час.

Наявність інтеграційного шару – одна з головних точок спеціалізації видавця. Вони постійно моніторять зміну АРІ з боку соціальних мереж і підлаштовують під ці зміни свою платформу, тому на боці розробника часто нічого не доводиться міняти.

На ринку Східної Європи одними з найбільших видавців є компанії i-Jet, Game Insight, 6waves.

Гравці

В соціальні ігри грають приблизно 60% людей, які зареєстровані в соціальних мережах. В Україні в соцігри грають близько 3-4 млн. чоловік. Ті, хто грає в ігри щодня – складають приблизно 50% від всіх гравців.

Ігри на сьогоднішній день в США є головною активністю користувачів в соціальних мережах. Американці грають 39% свого часу проведеного у Facebook, а близько половини користувачів заходять на сайт спеціально з метою пограти в ігри.

В Європі та США чітко прослідковується тенденція до збільшення часу, який гравці витрачають на гру.

Соціальні ігри з кожним роком ускладнюються, але разом з іграми росте й рівень самих гравців.

Середньостатистичний гравець в соціальних мережах одночасно грає не в одну, а в 2-3 гри.

На чому заробляємо

Існує кілька моделей заробітку на іграх – одноразова плата, плата за віртуальні товари, підписка, реклама. В соціграх платить лише 3-5% аудиторії.

Що стосується реклами, то на сьогоднішній день розглядати цей напрямок, я основне джерело монетизації ігор – безперспективно.

За інформацією компанії «6 waves», середньостатистичний користувач соціальної гри приносить протягом року власнику цієї гри в США $0,55, в Європі – $0,41, в Азії – $0,22, Австралії – $0,32, Латинській Америці – $0,16.

ARPU в країнах Європи росте, і очікується, що в 2012 році наздожене американський.

Але не одними платежами цікаві користувачі. Важливо також і те, наскільки вони активно залучають своїх друзів – більшість ігор мають систему заохочення, яка стимулює цей процес. В компанії Playdom стверджують, що 4 з 10 гравців запрошують своїх друзів долучитись до гри.

Цікаво також, що чим більше люди грають, тим вони стають більш схильними платити більше. Найбільше ж платять ті, хто раніше починає грати в ігри (early adopters). Проблема лише в тому, що такі люди досить швидко переключаються на інші ігри.

Ще одна група, яка вирізняється більшим розміром платежів – це ті, хто почав раніше в своєму житті грати. Тому очікується, що з кожним роком гравці платитимуть все більше грошей.

Повертаючись до реклами в соціальних іграх, цього року очікується що тут буде потрачено близько $220 млн., а в наступному році – $293 млн.

Говорячи про методи платежів, варто зауважити, що на відміну від Європи та США, де основним платіжним інструментом є кредитна картка, в Україні та Росії левова частка платежів досі припадає на SMS. Але потрохи ростуть й інші інструменти. Наприклад, вуличні термінали в Росії вже є доволі сильним конкурентом SMS-платежам, що вплинуло на зниження комісії, яку беруть собі мобільні оператори з кожного платежу.

В США зараз набирають популярності системи платежів напряму інтегровані з мобільними операторами. Коли гравцю треба оплатити віртуальний товар в грі, він вводить номер свого мобільного та за мить отримує код підтвердження платежу та його умови. Ввівши такий код, користувач списує зі свого мобільного рахунку кошти та отримує віртуальний товар.

Схема в чомусь схожа з оплати через SMS, але головна перевага в тому, що ця система працює в різних країнах (наприклад, Zong), і в гравця не виникає проблем з оплатою, якщо гра досі не локалізована на його ринку чи у розробника гри не підписано договір з вашим мобільним оператором.

В другій частині матеріалу, яку ви зможете прочитати завтра, ми розповімо про ігрові тренди, типи соціальних ігор, як працюють з іграми російські соціальні мережі, нюанси локалізації ігор та їх мобільне майбутнє